Подих сивої давнини

Історична місцевість Гончари (Гончарі), розташована вздовж Гончарної вулиці, відома з часів Київської Русі як поселення ремісників-гончарів та дігтярів, що їхні цехи існували тут до початку XIX ст. Урочище Кожум'яки, що простягається вздовж Кожум'яцької, Воздвиженської та Дегтярної вулиць, — як і Гончари, названо так від ремісників-кожум'як або ж, згідно з легендою, — від імені Микити Кожум'яки, котрий врятував киян від загибелі, здобувши перемогу у двобої зі змієм-людожером — символом ворогів Руси кочовиків. Будучи частиною Києво-Подолу, ці урочища протягом століть акумулювали дух людської працелюбності й ремісничої наснаги. Назви вулиць віддзеркалюють стародавній характер діяльності колишніх мешканців цих теренів. Вулиця Водзвиженська дозволяла скоротити шлях від Андріївської гори до Житнього торгу: сучасна назва виникла після зведення тут у XVIII ст. Хрестоздвиженської церкви, в якій, перебудованій муром, 1891 р. був охрещений «Майстер» — славетний Михайло Булгаков. Кожум'яцька та Дегтярна вулиці — одні з найдавніших на Подолі, і до початку 1980-х рр. зберегали первісне розпланування. Так, на Кожум'яцькій ще в середині XIX ст. існував відомий з XVII ст. шкіряний завод київського купця Мітюка. На цих вулицях, що за розписом вулиць Києва, відносилися до найнижчого, четвертого розряду, переважала одно-двоповерхова садибна забудова будиночками на 3–5 вікон; в останній чверті XIX ст. зводиться дво-триповерхове житло. Парцеляція цих вулиць визначилася десь після нищівної подільської пожежі 1811 р. Поруч із Гончарами-Кожум'яками — знаменитий на увесь світ Андріївський узвіз — наш Монмартр, мистецький центр міста, — Андріївська церква, споруджена на священому місці: св. Андрій Первозваний, двилячись на київські гори, пророкував: «Видите ли горы сии? Яко на сих горах воссияет благодать Божья». Поруч — Історичний музей, підмурки Десятинної церкви, Покровська церква и Гостний двір, фонтан «Феліціал» і Києво-Могилянська академія. Сама історія — поруч з Вами, і Ви має стати її часткою.